…Той березневий день 80-річний вінничанин Сергій Липач досі згадує зі сльозами на очах. Він вигулював свого собаку Бімку. Помітив свого сусіда Юрія Маркіна, поряд із яким був стаф­фордширський тер’єр.

– Ми з цим чоловіком зна­йомі, бо свого часу я вчителював у школі, де він навчався. Але жодного разу між нами конфліктів не виникало. Я досі не можу збагнути, що ж стало причиною його жорстокості. Адже без зайвих слів він пі­дійшов та зі всієї сили ногою вдарив мого Бімку у живіт, — пригадує Сергій Липач. — Песика відкинуло за кілька метрів, він навіть не встиг подати звуку. Після цього молодик зник, а я з собакою кинувся до ветеринарної клініки. Але Бімка в муках помер на моїх руках. Йому відбили печінку, стався крововилив. Винуватець так і не попросив вибачення, довелось писати заяву до правоохоронців.

Через резонанс про іс­торію дізнались тисячі небайдужих і взялись підтримувати пенсіонера. Сам він знайшов свід­ків, домігся, аби справу відкрили. За фак­том жорстокого по­­­водження з тваринами було від­крито кримінальне провадження, яке карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років. Восени минулого року справу передали до Вінницького міського суду. Але всі три попередні засідання підозрюваний Юрій Маркін уникав. Саме тому до нього по­ліція застосувала примус, й на одному він таки з’явився. Зооволонтери, яких було в залі чимало, влаштували йому коридор ганьби.

Судді, зважаючи на докази, суспільний резонанс і зухвалість злочину, днями оголосили вирок — п’ять ро­ків за ґратами.

– Ми враховували його по­­зицію, від­сутність щи­рого каяття, невизнання вини при тому, що було достатньо доказів, які підтверджували його провину, — прокоментувала вирок прокурорка Оксана Каменяр.

Сам влас­ник Бім­ки, який після смерті улюб­­ленця нещодавно взяв із притулку іншого песика, вважає вирок справедливим.

Тепер Сергій Липач дарує любов і турботу ось цьому собаці

– Моєму песику було 13 років, — додає Сергій Липач. — Він був дуже спокійною та доброю собакою. А ще Бімка був єдиною розрадою після трагічної смерті мого сина Віталія. Ніколи не пробачу винуватцю. У нього є два місяці на апеляцію, але це формальність і процесуальне право. Суддя дуже грамотно вів процес, тому маю надію, що вирок залишиться у силі. Сподіваюсь, що бодай страх перед покаранням утихомирить живодерів.

Вікторія Снігур