Зооволонтери обурені та вимагають покарати причетних. Підозрюють, що це справа рук родини, яка напередодні скаржилась, що пес покусав їхнього сина…
Собака прожив 6 років у дворі по вулиці Терешкової, всі його любили і знали, годували. Він вже раніше мав інциденти, але, на жаль, тоді про них змовчали, і ніхто їх не вирішив. А все почало відкриватись тільки тепер, коли собаки вже немає, – кажуть місцеві зоозахисники. – Того липневого дня собаку годували, в цей час підійшла дитина і почала лізти до неї, щоб погладити. Тварина, в свою чергу, схопила її за руку (як раніше писали – за лице, та насправді сьогодні хлопчика вже бачили в магазині, і в нього лише пов’язка на руці) та подряпала. Громадянка Гнівані підняла бучу, що собаку треба терміново десь подіти, одразу набігли люди, які почали кричати: “Застрелити”, “Вбити”, “Отруїти”. Волонтери міста Гнівані підключились у той же момент і почали збирати кошти, аби собаку забрали тимчасово або на постійно. Частина грошей вже була зібрана, машину знайшли, залишилось почекати до понеділка, щоб завезти собаку…. І тут батько хлопчика, якого подряпала безхатня собака, вирішив по-своєму, і за порадою лікаря-фельдшера, або, можливо, зща своєю ініціативою, отруїв собаку… Собака весь день билася в конвульсіях на очах дітей, є свідки події, є головний підозрюваний, вже подані всі заяви. Тварину завезли у Вінницю на експертизу, чекаємо результатів. Будемо надіятись, що вбивця отримає по заслузі….
Натомість мама хлопчика Аліна Каленюк звинувачення відкидає і має іншу точку зору.
– Немає сил вже читати прокльони на адресу моєї сім’ї. З нашої сім’ї собаку ніхто не травив. Мій чоловік приїхав з Києва, щоб особисто вирішити питання з Сірим, і з самого ранку їздив по відповідних станціях, спілкувався з мером міста та іншими впливовими людьми, які могли б допомогти. І він домовився про те, що мер видасть кошти для того, щоб пса забрали у притулок. Але коли він приїхав додому, через кілька хвилин вже до нього зателефонувала поліція. Розповідаю: мій син важав Сірого другом. Пес жив у нас в під’їзді і він його не боявся. Він не грався на майданчику а йшов до вчительки з англійської мови. Зі слів дитини, Сірий кидався на хлопчика іншого, той попросив притримати, щоб зміг втікти, і мій син, не задумуючись, став глатити пса і присів біля нього. Потім встав. Пес наздогнав його, вкусив за потилицю, син почав тікати, Сірий наздогнав, повалив з ніг та вкусив за щоку. Якби не відважні діти, які, побачивши цю картину, гуртом не накинулись і не відігнали його, боюсь уявити, що б було.
Я не звинувачую пса, це всього лиш тварина. Перестаньте обливати нас брудом!!! Стосовно того, що син ходить веселий. Він не знає, що пес помер. Ми сказали, що його забрали. Чи йому тепер все життя ходити з похмурим обличчям? Слава Богу, він наче не заїкається, собак не зненавидів. А вам треба докази, ви кричите, що нічого йому немає. Треба було, щоб відгризли пів обличчя ?Аж тоді у когось проснеться жалість? Ми були в лікарні і нам сказали 10 днів спостерігати за псом (це про сказ). Я хочу, щоб моя дитина спокійно гуляла, і в нього не тицяли пальцями. Є різні випадки! Є жорстокі діти! Але це не про мою дитину! Дуже прошу – перестаньте зводити усі кінці на нас, бо наша сім’я стала фігурантом… Нам теж шкода Сірого.
Нині у соцмережах активно обговорюють подію, люди висловлюють різні думки. А що думаєте ви, читачі?
Валентина Лісова
