Володимир Прищепко із Крижополя працює у дитячій установі на посаді електрика, але у вільний від роботи час займається соломоплетінням.
Чоловік виготовляє капелю- хи різної форми і різної величини, а ще вази для цукерок та шкатулки. Каже, що солома — стебла пшениці — дешевий та доступний матеріал. Плетені вироби Володимира зберігаються довго, хоча з часом можуть трохи потемніти, але від цього вигляду не втрачають.
– Почалося все 40 років тому. Я саме пішов до колодязя та зустрів свого сусіда у красивому солом’яному капелюсі. Сказав, що теж би хотів такого мати. Той відповів, що залюбки навчить.
Сказав нажати пшениці, тоді показав, як її почистити і плести капелюхи. Свій перший капелюх зберігаю до сьогодні, — усміхається Володимир. — Для того, щоб плести, слід заготовити сировину. Вона має бути довгою. Жати серпом, після того відрізати колоски й стебла скласти у пучки. Далі їх на кілька хвилин слід замочити у воді. Після того починаю плести стрічку, найпростіша може бути з чотирьох частин, є із п’яти, шести та семи соломинок.
За годину можу сплести близько чотирьох метрів, на чоловічий капелюх потрібно 24. Тож виходить, що тільки над стрічкою потрібно трудитись шість годин. На руки майже не дивлюсь — так наловчився плести, що можу спокійно переглядати програму телепередач. Коли ж стрічка готова, закручую її в рулон, знову замочую. Після чого голкою та ниткою за часовою стрілкою зшиваю капелюх, починаючи від маківки. За все життя виготовив сотні капелюхів, чимало з них роздарував. Днями жінка замовила капелюшок навіть для свого собачки.
Капелюхи Володимира Прищепка відомі в Італії, Польщі та Румунії. Каже, хотів би передати комусь це ремесло. Тож, звертайтесь до майстра. А якщо у когось є мрія хоч в уяві побути королевою Єлизаветою, то замовте виріб точнісінько такий, як у неї — і не пошкодуєте.
Вікторія Снігур
