У редакцію звернувся читач та поскаржився, що вже не один рік потерпає від нашестя скажених бджіл. Кожні вихідні він буває в селі Попівка Липовецького району, де проживає його мати.
Відтоді, як у сусідів з’вились вулики, життя стало нестерпним. Знаходитись на своєму подвір’ї неможливо та небезпечно. Адже усюди за ними літають бджоли.
«Виходиш курям, качкам води налити, а бджоли вже сидять біля води. Раніше ніколи не було ніяких проблем. У селі на городі треба постійно бути. На город ходимо в масках. Хазяї бджіл навіть видавали нам маски. Але в туалет не будеш виходити в масці. Звідки вони їх привезли, цих бджіл, не знаю.
Тут на вулиці залишились тільки старі люди. Якщо, не дай Бог, покусають, як їм, старим людям, будуть допомогу надавати? Хвилююсь за матір, їй 90 років. Вже був випадок, коли її вкусила бджола. Добре, що вчасно надали медичну допомогу.
Скільки говорили, просили щось зробити — ніякої реакції. У минулому році сільську корову закусали до смерті. Чоловіка, хазяїна корови, ледве врятували. Так, у селі багато пасік. У сусіда теж є вулики, проте в нього малі діти спокійно ходять подвір’ям», — розповідає Микола Іванович, сусід бджолярів.
Аби прояснити ситуацію, за коментарем ми звернулись до селищного голови Попівки.
«Селищна рада постійно відкрита, працівники весь час на роботі, працюємо навіть під час карантину. Ніхто з проханням — ні з усним, ні письмовим — розібратись із бджолами до селищної ради не звертався. Однак ми обов’язково зв’яжемось з пасічником, аби вивчити ситуацію», — пообіцяла Катерина Миколаївна.
Наступного дня отримали дзвінок від голови, яка повідомила, що власниця пообіцяла за два тижні обгородити вулики. До речі, їх на угідді близько 20.
Виявляється, що бджолярку теж кусають бджоли. Вона розповіла, що понад рік уже потерпає. «Я не знаю, чи це мої, чи не мої бджоли кусають. Того року в нас не було пасіки, та заїли коняку. Налетіли хмарою та покусали до смерті. Як розібратись, чиї вони? Я не впевнена, що це мої. Але все-таки обіцяю вирішити конфлікт”, — сказала Людмила Петрівна, бджолярка.
Та Микола Іванович налаштований скептично: «Як комаху можна закрити парканом? Припинати, як козу, чи що? Це ж смішно. Треба їх на аналіз відвезти до Вінниці. Аби перевірили, що то за створіння такі, які не дають життя людям».
Ольга Сонячна
