У неї діагностували коронавірус. При спілкуванні з нашим журналістом кожен подих та слово давалось їй важко.
– Якщо хтось сміється та не вірить, що коронавірус існує, то я йому живий приклад. Не знаю, де могла інфікуватись. Це така зараза, що підчепиш де хочеш. Але якщо навіть бути обережним, одягати маски та рукавички, все одно гарантій нема! — каже Людмила Бобровська. — Щодо симптомів, то вранці в мене піднялась температура, сімейна лікарка подумала, що то якийсь вірус. Ще три доби я побула вдома, поки температура не стала 42,2! Тоді мені викликали «швидку допомогу», почали ставити крапельниці. Перевели у окрему палату у пульмонології, а після позитивного тесту — у відділення «ковідних». Я тільки в неділю почала розуміти, що навколо мене відбувається.
Спочатку була сама в палаті, тепер нас троє. Поряд — мама покійного лікаря-гематолога Ігоря Данилюка, якій важко говорити через біль та інфекцію. Вона хоча б встигла провести сина в останню путь. Дихаю я сама, дійти до туалету — це ще півбіди, а ось трохи далі виявилось справжнім випробуванням.
Лікування від коронавірусу ще не придумали, в мене він дав ускладнення у вигляді односторонньої пневмонії, проблем з нирками, жахливо сипеться волосся. Лікарня майже всім забезпечена, проте дещо з дороговартісних препаратів за власний кошт купила, дякую всім небайдужим, які підставили плече. Слава Богу, тест у сина негативний, у чоловіка ще чекаємо результат.
Перебуваючи на лікуванні, Людмила Бобровська, яка сама є медиком, вирішила поділитись роздумами.
– На мою думку, мазки, аналіз крові — то далеко не точні результати на COVID. Зачасту і три, і бувало чотири аналізи не виявляли хворобу (не мій випадок, у мене відразу діагностували). Надійнішим методом виявлення «корони» поки що залишається КТ. Затратно — 850 грн. — та варто!
Варто, якщо не зрозуміла слабкість, смак чи запах ослаблений або відсутній. Варто, якщо з шлунково-кишковим трактом незрозуміло що діється, коли задишка чи незрозумілий вам кашель.
Не покладайте повну надію на тести! Мене питають, чи зацікавлені медики завищувати кількість хворих. НІ! Їх і так вистачає! І підвищення зарплати, якої, як їм обіцяли, вони не отримали. Натомість їх дуже мало в відділеннях. Як і на фронті — з багатьох причин. Хворі важкі, роботи багато.
Залишилось ще трошки — відновитися, і все позаду! Я вже зробила перші 10 кроків коридором без зупинки! Тримайтеся і ви!
Віталіна Володимирова
