Коли вона швидко йде вулицею, стукаючи каблучками, дівчата із магазинів і перукарень виглядають у вікна: «Дивіться, ось наша Ольга Іванівна!»
З гідністю носити підбори, парфуми і вік — це кредо справжньої леді! І його у свої 98 років дотримується вінничанка Ольга Іванівна Твердохлєбова — учасниця Другої світової війни, полковник у відставці, кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, бойових нагород «За відвагу», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», багатьох медалей.
– Я корінна вінничанка. Мій дід будував готель «Савой», а батько був військовим. Мама була дуже доброю, я, видно, в неї вдалась. Але юність моя закінчилась з початком війни.
Вчилась у розвідшколі, стрибала з парашутом, розвивала пам’ять, вивчала Закон Божий у польському взводі школи. Німці для перевірки на допитах змушували полонених читати молитви, а комсомольців і комуністів, які їх не знали, розстрілювали.
Мама отримала три похоронки — на батька, на брата-льотчика і на мене. Адже свою першу бойову медаль «За відвагу» я отримала посмертно. Нас, трьох дівчат-розвідниць, накрив вибух. Я лежала у вирві без ознак життя, але пес лизав мою руку, гавкав, і санітари мене знайшли. Моя могила — «Ольга Распопова 1923-1944» — є у Сандомирі у Польщі. Я навіть поклала ромашки до власного поховання. Не часто таке трапляється з людьми! — згадує Ольга Іванівна.
Пам’ять у цієї мало не столітньої жінки дійсно феноменальна.
– У неї заболіли очі, та вона дуже не хотіла робити операцію, — розповіла онучка Олена. — Офтальмолог перевіряє її зір по таблиці, а вона, як не дивно, чітко називає всі букви — від першого до останнього рядка, де найдрібніший шрифт. «Цього не може бути!» — здивувався лікар і для контролю дав їй дитячу табличку зі звірятками та іграшками. І тут бабуся попалась! Виявляється, вона просто-напросто вивчила всі букви у всіх рядках, а ось вивчити табличку для дітей не додумалась. Зате пам’ятає всі паспортні дані, адреси, коди, номери машин. Правнукам напам’ять читає Шевченка — «Катерину», «Наймичку», «Причинну», багато віршів…
Після війни Твердохлєбовій дісталось чимало випробувань. Важко трудилась, як і весь народ у післявоєнні роки, переживала і радість, і горе. Тепер у Вінниці є могили її чоловіка Кіма Твердохлєбова, двох синів, двох невісток, онука і чоловіка онучки. «Є правнуки, Бог мене тримає на світі, значить, треба жити і за всіх молитись!», — каже Ольга Іванівна.
Вона не любить, коли її називають «легендою військової розвідки», «героїнею». А от жартівливе звання «жінки з перчинкою» їй подобається. Сьогодні почесна ветеранка України, почесна солдатка 101-го полку, почесна гімназистка Вінницької гімназії № 1 спілкується зі школярами, студентами та військовослужбовцями, розповідає про Другу світову війну. Виступає у інших регіонах України та навіть у Польщі, яку колись визволяла. Зустрічається і з сучасними героями – учасниками АТО/ООС. Постійне спілкування, жага до життя підтримують цю бадьору жінку вже багато десятиліть.
– Коли я йшла до трибуни у Верховній Раді України, мене проводжали оплесками. «Не аплодуйте! — сказала я. — Ви, народні депутати, колись вийшли із простих сімей, а тепер маєте триповерхові вілли, машини, рахунки… Якби ви своє багатство витратили на те, щоб вилікувати хворих дітей, то я б вам аплодувала. А зараз — НІ!» У відповідь — мертва тиша у залі! — сказала Ольга Іванівна.
У свій 98-й день народження 10 грудня 2021 року Ольга Твердохлєбова отримала багато привітань — від органів влади, від громадських організацій, журналістів, родичів і друзів.
– Неоціненна та користь і допомога, яку ви своїм прикладом, своєю активною діяльністю вносите у життя нашої держави, рідної Вінниччини і всіх вінничан, — звернулась до іменинниці Валентина Кичак, голова обласної Ради жінок України. — Міцного здоров’я вам і барвінкового щастя!
– Нині мені 98, а ви доганяйте мене і переганяйте! — побажала пані Ольга всім присутнім. — Зізнаюсь, що на своє сторіччя я мрію потанцювати із Володею Гройсманом.
Ірина ЗОНОВА
