Редакція «33-го каналу» продовжує конкурс творчих робіт «Герої нашого часу». Вже десятки публікацій зі всієї області ми отримали на електронну адресу.
Запрошуємо до участі усіх, хто хоче написати твір про справжнього героя нашого часу, який живе поряд, є земляком, чи просто людина, яка стала прикладом для наслідування. Для нас не важливо – це воїн-сержант, рядовий чи генерал, керівник чи доярка, водій тролейбуса, очільник громади, завідувач лікарні чи санітарка, заробітчанин.
Бо подвиги – це добрі справи заради людства та України. Запрошуємо до участі школярів усіх шкіл, студентів коледжів, вузів і просто небайдужих людей. Вік героїв та авторів – не обмежений. Переможців чекають суперпризи від спонсорів конкурсу. Героїв – визнання і «Дипломи народної довіри».
Ваші твори чекаємо на адресу: gazeta@33kanal.com
Хочу бути схожим на них
На мою думку, героєм може стати кожен, хто не злякається незвичної ситуації, зуміє вчасно прийняти рішення, щоб допомогти. Я в цьому переконаний. Для мене такими героями є мої батьки.
Одного разу взимку, коли надворі лютував мороз, у моїй теплій хатині всі солодко спали. Враз моя мама почула дивні звуки, які доносилися з вулиці. Коли вона визирнула у вікно, то побачила страшну картину. У наших сусідів зайнявся дім. Матуся миттю розбудила татуся і повідомила йому страшну звістку. Недовго думаючи, вони кинулись рятувати наших сусідів. Найперше в даній ситуації потрібно було не злякатися, не панікувати. Мама викликала пожежну, тато відв’язав собаку Луну і почав засипати снігом вогонь, я залишився з молодшим братиком, який спав. Сусіди, злякані, вибігли з хати, хто в чому був. Мама дала їм теплі речі. Через 16 хвилин прибула пожежна машина разом з поліцейськими. Вогонь було потушено.
А далі сусіди відремонтували дах, який допомагав їм лагодити мій батько. Вони досі дякують моїм батькам. Адже, якби не вони, ми не знаємо, що могло б статися. Я пишаюся своїм татом та мамою і хочу бути таким, як вони.
Ярослав Скопик,
учень 5-го класу Могилівської філії гімназії №2» міста Гнівань
