Містечко Ружин, що на Житомирщині, прощається із мамою двох дітей та бабусею двох онуків Надією Яремчук.

– У рідному райцентрі жінка працювала кухарем в місцевому кафе, а потім у колгоспі. Ще за життя їй довелось пережити складні операції. Вона перенесла рак яєчників та зуміла вижити. Свого чоловіка поховала більше десяти років тому. Донька Оля ходила до 3-го класу, а син Павло навчався у технікумі. За життя Надія дала ос­віту своїм дітям. Ольга закінчила медичний коледж у Погребищі. Декілька років працювала медсестрою у Козятинському районі.

Мама вирішила поїхати на заробітки в Польщу. Хотіла дітям допомогти і самій на старості пожити нормально. Як поверталась на Батьківщину, то всім розповідала, що заробляє значно більше різноробочою, ніж кухарем у кафе. Та і доньку із собою рік тому забрала. Планували заробити коштів та придбати нерухомість в Україні, щоб донька могла жити в місті та працювати за фахом… Та не склалось. Надія стала однією з тих українців, що потерпіли від жорстоких знущань поляків, — розповідають знайомі загиблої.

Оселилась жінка у невеликому містечку Соколув Підляски Мазовецького воєводства під Варшавою.

– Не відмовлялась від жодного підробітку, бо для заробітчан кожна копійка на вагу золота. Жахлива трагедія сталась 18 січня, коли жінка йшла на роботу, у неї була нічна зміна. Вона спокійно йшла вулицею. Раптово ззаду на неї напав зловмисник. Вдарив її по голові. Жінка впала, стікаючи кров`ю. Нападник пограбував її, а потім втік. Тіло нашої землячки пролежало під дощем усю ніч. Вранці перехожі побачили труп, викликали поліцію та «швидку». Було вже запізно, медики не змогли нічим допомогти.., — продовжують зна­йомі.

Донька Ольга сама залишилась у Польщі. Дівчина розгублена...

– За декілька годин мене викликали на опізнання трупа. Я розгублено стояла та не вірила власним очам. Переді мною в морзі лежало тіло понівеченої мами. В той момент життя для мене закінчилось. Адже втратила найдорожчу людину на світі, яка все робила заради мене та мого майбутнього. Вона любила нас з Павлом та своїх онуків. Допомагала чим могла і завжди підтримувала. А тут в один момент злодій просто забрав її життя... І все, її більше з нами немає. Та відразу ще одне горе: вивезти додому тіло, щоб поховати на Батьківщині, виявилось не так просто. То документів не вистачає, то перевезення не підходить, то грошей мало платимо. І як тепер? Нас просто «маринують» у цій Польщі...

Поліція вже затримала зловмисника. Ним виявився 25-річний поляк  із благополучної родини

Хлопець не випивав та не вживав наркотики. З виду не скажеш, що така людина здатна на жорстокість. Його батьки навіть не здогадувались, що син став серійним вбивцею. Правоохоронці знайшли в його особистих речах сумку з інструментами для домашнього господарства. Всі вони були в крові його жертв. Молотком він і вбив мою маму. Як пояснила поліція, хлопець їхав за нею. Потім просто вийшов із машини, вбив, забрав сумку, сів в авто і поїхав собі далі.

Страшно усвідомлювати, скількох людей він вже вбив. Виявилось, що це серійний вбивця. Не шкодував нікого. Вистежував свою жертву, а потім вбивав, бо йому так подобалось. Окрім того, для своїх вбивств використовував щоразу новий предмет з домашнього побуту. Коли до його батьків приїхала поліція, вони були шоковані. Адже не очікували такого жаху та люті від свого порядного сина. Жодного разу не лежав у психлікарні, не вживав наркотики та алкоголь... Кожне своє вбивство він професійно засекречував. Крайньою жертвою стала моя мама — українка. Через резонанс та розголос його впіймали, – розповідає Ольга Яремчук.

– Тепер чоловіку «світить» до 25 років позбавлення волі. Слідство тільки почалось. Та чим би не закінчилось, вбитих ним людей вже не повернеш.

Софія Копач

Редакція висловлює співчуття родині загиблої.