Сьогодні  цей вірш став найпопулярнішим в соцмережах серед українців не лише нашої держави – світу.

В ньому біль, туга, але  й віра! Прочитайте і ви.

Українці сьогодні як ніколи виливають душу у віршах.

Ми публікуємо їх – бо в них все, що нам близьке, що нас болить і єднає.

Вони не завжди вказують прізвище автора. Тому ці вірші вже стають народними.

Не летіть в Україну, лелеки,
Не летіть, мої любі, до нас,
Залишайтеся жити далеко,
Бо сьогодні нелегкий в нас час.

Синє небо спаскудила хмара,
Чорна хмара десанту з Москви.
По землі лізе руська отара,
Свою Неньку рятуємо ми.

Не збагне а ні птах, ні людина,
Чого мало їм в власнім краю.
Чи сподобалась наша долина,
Чи хатина в селі  у гаю.

Увірвались у нашу країну
Уночі, коли люди ще сплять.
Розбудили велику родину
Та ракетами землю бомблять.

Весь народ підійнявся до бою,
Мов одна велетенська сім’я.
За країну свою ми стіною
Станем, брате, разом ти і я.

Зупиніться, агресори кляті,
Не топчіть чорнозем і траву,
Бо вояки наші завзяті
Вас спрямують у чорну труну.

Повертайтесь додому з ганьбою.
У Саратов, а може, в Сибір.
Заберіть свої танки з собою,
Подивіться, чи прип’ятий звір.

І вклонятись йому вже не треба,
Не потрібно співати пісень,
Бо тепер він – ніхто, він нікчема,
Чорну ніч засліпив білий день.

Я горджуся, що Я Українець,
Сила духу незламна у нас.
Не відступим назад на мізинець,
Бо настав справедливості час.

Вірю в те, що війна закінчиться,
Ми покажемо гідність в бою.
Я покличу вас знову, лелеки,
У квітучу країну свою.