Послухайте мене уважно. Чи ви знаєте, чому ці слова називаються матюками, матерщиною? Древні племена на території теперішньої РФ при завоюванні ворога вважали найгіршим приниженням ґвалтувати матір перед дітьми. А слово з трьох букв означало не діючий орган. Вже не буду пояснювати з якими обрядами зв’язано ще одне слово, що починається на другу букву алфавіту. Ми з вами хочемо вийти з культурного простору орків. Воюємо за мову, яка несе з собою культуру. То нащо ж знову нас тягнути навіть не в культуру, а в страшне безкультур’я, в темноту віків, з якої ми вийшли давно.

Наш воїн крикнув це від розпачу. Потім таки втрапив в полон. Це що, найкращий, найгероїчніший епізод війни?

А де подвиги добровольців? А де епізод, коли людина гранатою себе підриває і не матюкається, а вигукує ,

“Слава Україні!” перед загибеллю? А де фото, коли боєць дівчинку виносить з-під обстрілу, а вона, вчепившись за його шию, шепче “Я дуже-дуже люблю українського воїна!” А Маріуполь? Там героїзм зашкалює! Там біда зашкалює!
А ми вчепитися дурного кацапського матюка? Вчепились того немічного органу?

Я займаюся вихованням учнів. Не хочу, щоб вони змалку знали про подвійні стандарти. Тут ми кажемо, що ці слова бридкі, а тут повторюємо, нагадуємо на кожному кроці. Про кацапську літературу кажемо, що не потрібна, бо тягне нас у їх порочний світ. А матюччя не тягне? І не має значення, що не написано на марці. Всі знають, чому вона присвячена. Гидуюся тих, хто захищає ворожу мову. Ще більше бриджуся тих, хто вживає і захищає ворожі матюки! І наостанок. В українській мові нормальний орган чоловіка називається прутень, а жіночий- розкішниця.

Але ж нащо нам своє? Тоді за яку Україну воюємо? За копію московії?

Людмила Поліщук