Коли народ України став оговтуватись після першого шоку цієї страшної війни, почали турбувати і теми підготовки мобі­лізованих та тероборонівців. Невиправдані втрати, які, на думку багатьох, трапляються через непрофесіоналізм командирів та непідготовленість бійців. Зрозуміло, що ці питання дуже делікатні.

Бо у війні без втрат ніяк. Але і берегти кожного воїна, підготувати його для фронту, спорядити, поставити мудрого командира і професіонала — теж по­літика нашої держави. А з чим ми стикаємось?

Великого резонансу набуло відправлення через рік у Бахмут батальйону тероборони із Вінниці. Він рік виконував завдання у Вінниці. Дехто навіть жартома називав його «Монако». Зрозуміло, що за рік була можливість потренуватись, забезпечити себе всім необхідним, командирам підвищити кваліфікацію, опираючись на досвід інших вже під час воєнних дій.

І ось батальйон цей кілька тижнів тому вирушив на передову. Воїнів одразу кинули в бій… І одразу три воїни «на щиті».

Волонтери та громадські активісти почали бити на сполох, що підготовка і забезпечення бажали би кращого. І немовби воїни почали хаотично відступати. Тому їх забрали з поля бою і відвели у тил.

Де було керівництво протягом року? Чому ніхто не перевіряв — готують воїнів чи даремно тратять час, коли на фронті гинуть найкращі, отримують поранення, тримають оборону, а їм рано чи пізно потрібна буде заміна? Чи так це — ми запитали у пресслужби тероборони. Чекаємо на відповідь.

А тим часом одночасно трьох загиблих із цього підрозділу привезли «на щиті» і в один день хоронили у Вінниці. Та і тут не обійшлось без скандалу.

Чому на похоронах 3-х тероборонівців в один день не було мера міста чи його заступників?

Чому вони не вшановують героїв і не проводжають урочисто у вічність? Де депутати та секретаріат міськради? Скільки таке може тривати?

Ось яке звернення від імені ГО «Майдан Вінниччини» оприлюднила Ольга Гандурська:

— Минулої неділі Вінницька територіальна громада провела в останню путь 3-х своїх синів, які захищали Україну з перших днів війни. Токмачов Максим та Стасюк Віктор з Вінниці, Кроцюк Іван з Малих Крушлинців. Усі вони були з Вінницької тероборони і загинули під Бахмутом. Світла їм пам’ять, шана та співчуття рідним і близьким.

Надзвичайно сумно, але наш Вінницький батальйон територіальної оборони менше ніж за тиждень зазнав значних втрат. Маючи безпосередній зв’язок з бійцями, які знаходяться в Бахмуті, стає зрозуміло, що значна провина за великі втрати лежить на некомпетентних командирах, які відправили хлопців у пекло, а самі залишилися на безпечній відстані.

Крім цього, варто сказати про представників місцевої влади, які тільки після того як наших вивели з Бахмута спромоглися частково забезпечити підроз­діл тепловізорами, медикаментами та іншим. І тут виникає запитання: а де ви були раніше?

На жаль, не можу обій­ти питання, що на жодних похоронах, на яких мені доводилося бути, не було міського голови С.А. Моргунова. Не беруть участі у вшануванні пам’яті наших героїв ні п’ятеро його заступників, ні секретар, ні депутати міської ради.

Їх можна зрозуміти, адже в них є більш важливі справи, які треба вирішити, поки не закінчилася війна? Вони зайняті розкраданням бюджету, нарахуваннями премій на захмарні зарплати, розбазарюванням земель та побудові на цих землях свого приватного бізнесу, ліквідацією лікарень?

Шановні вінничани! Скажіть, будь ласка, чи потрібні нам такі командири і місцева влада, які так безвідповідально ставляться до життя наших рідних і близьких?!

Ольга Гандурська
від імені ГО «Майдан Вінниччини», вінничанка