Хлопці майже рік були бранцями кремля. Рідні з Вінниччини нічого про своїх синів, братів, чоловіків не знали. Лише вірили і чекали.
— Коли Марк після обміну зателефонував, я від емоцій навіть нічого не могла сказати. Лише повторювала: «Мій Маркуся! Мій синочок! Синочок мій!» А він мене заспокоював, що це не сон, що він дійсно в Україні! Марк обіцяв повернутися і закликав мене вірити й чекати, що б не сталося, — своїми емоціями після звільнення сина з полону ділиться мама Олена Нартовська.
Вона шаленіла від страшних думок, коли її син був на «Азовсталі», а потім від невідомості…
— Коли почався повномасштабний наступ, Марк був у Маріуполі. До останнього патрона разом з побратимами давали відсіч ворогу. Потім разом зі своїми хлопцями потрапив на «Азовсталь». Він попереджав, що через брак їжі рано чи пізно доведеться виходити з «Азовсталі».
Обіцяв, навіть якщо його візьмуть в полон, він обов’язково повернеться. І потім зв’язок з сином остаточно зник.
Звернулася спочатку у військкомат, там мені дали довідку, що син вважається безвісти зниклим. З цією довідкою пішла в поліцію. Там відкрили кримінальне провадження і зробили запит в Росію. Звідти прийшла відповідь, що мій син в Оленівській колонії. Але згодом дізналася, що Марка напередодні перевели в іншу колонію і він живий! У серпні в російській колонії йому виповнилося 20. Туди він потрапив ще 19-річним... Ще зовсім юний, але вже стільки пережив...
Я не підпускала ніяких поганих думок. Вірила і чекала, що син повернеться. І так сталося! — радіє Олена Нартовська.
Дочекалася сина й мама Володимира Кривка з Тростянеччини.
Голова громади Людмила Червонецька повідомила:
– 28-річний земляк Володимир Кривко служив за контрактом з 2016 року. З 2022 — в 36-й бригаді морської піхоти. Тримав оборону Маріуполя на «Азовсталі». Потрапив у полон у травні 2022 року. Перебував у колонії міста Свердловськ. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Мама Наталя поділилася радістю від першої розмови з сином:
— Син зателефонував. Найперше його слово: «Мам, я в Україні!» Я плакала, він тримався. Завжди старається триматися, щоб мама не переживала, — каже Наталія Кривко. — Мій син — морпіх. Був двічі поранений, усе село знало, а я ні. Дав наказ нікому не казати, бо у мами серце хворе. Тиждень тому побачила відео, що він в полоні. Як тільки скажуть, що можна їхати до нього — ми поїдемо, — каже Наталія Кривко.
Вважався безвісти зниклим й 29-річний вінничанин Андрій Марковський. Тетяна Сорока повідомила, що він не виходив на зв’язок з 7 січня 2023 року. Останній раз був під Соледаром. 7 березня на відео з обміну Андрія впізнали його рідні та друзі.
Повернувся додому й 22-річний нацгвардієць з Кирнасівки Ростислав Побєдоносцев – захисник Маріуполя.
Відомо, що 7 березня повернули з російського полону 130 військових: 126 чоловіків та чотири жінки. Серед них — захисники «Азовсталі» та бійці з Донецького напрямку. 87 військовослужбовців потрапили в полон у Маріуполі, були евакуйовані з «Азовсталі». Інші — в районі Бахмута, Соледара та на Луганському напрямку. Серед звільнених – 45 військовослужбовців Збройних сил України, 25 нацгвардійців, 23 прикордонники, 21 воїн Військово-Морських сил України, 8 тероборонівців та 8 представників Державної спеціальної служби транспорту. Наймолодшому звільненому ще не виповнився 21 рік, найстаршому скоро виповниться 64 роки.
Людмила ПОЛІЩУК
