За сином у Небесне військо пішов і батько

Геннадій Панков – щира і мужня людина, патріот, Герой. Вінничанин працював у «Вінницяобленерго», 27 лютого 2022 року Геннадій долучився добровольцем до Збройних сил України. Як і його героїчний син Костя, батько також став на захист нашої країни і кожного з нас!

31 січня цього року у боях на Сході загинув син Геннадія Сергійовича – 26-річний Костя Панков. Тепер ось у бою за волю пішов у далечінь і Геннадій Сергійович

Живі коридори вздовж Оратова

8 липня поблизу Авдіївки загинув Роман Латюк. Хлопець народився у м. Тетіїв Київської області. Спочатку закінчив Кошланську школу, потім Іллінецьку. Здобув кулінарний фах. До мобілізації у ЗСУ працював робітником з благоустрою в КП «Оратівкомунсервіс». Ще стільки нездійсненних мрій… Клята війна…

Довга дорога Героя додому

Олександр Булаївський з Оратівщини загинув у Бахмуті ще 31 січня. Тільки тепер тіло Героя привезли додому…

Чоловік до війни мав мирний фах — техніка-механіка та інженера шляхів сполучення. Закінчив військове училище, вадбував службу у Дніпропетровській області.

Після початку російсько-української війни, в жовтні 2014 р. проходив військові збори, а з 2016 року відбував службу в Могилів — Подільському прикордонному загоні. З початку повномасштабного вторгнення росії, не чекаючи повістки з військкомату, 27 лютого повернувся на попереднє місце служби. У січні був відряджений у м. Бахмут, де служив на посаді начальника комендантського відділення прикордонної комендатури швидкого реагування.

Останній бій за Україну

У с.Кацмазів Станіславчицької ТГ 12 липня провели в останню дорогу захисника України – 48-річного солдата Сергія Безгодька, стрільця окремого стрілецького батальйону. Сергій був хорошою та чуйною людиною, люблячим чоловіком для дружини, добрим татом для дочки та сина, прекрасним братом… Ставши на захист України, вірно їй служив, поки 3 липня ворожий обстріл не обірвав його життя.

Замість медового місяця – на фронт

У боях за Україну загинув гніванчанин Володимир Абрамов. Йому було 26 років. Не маючи жодного військового досвіду, в листопаді 2022 року пішов добровольцем захищати рідну країну. У березні цього року був поранений в ліве плече, осколок знаходився недалеко від серця. Але захисник знову повернувся на фронт. 30 травня цього року Володимир одружився. Мріяв про щасливе сімейне життя. Але 9 липня біля Білогорівки під час виконання бойового завдання загинув.

У боротьбі з ненависним ворогом загинув 34-річний Анатолій Колодинський. 12 липня під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Степногірськ Василівського району Запорізької області відбувся останній бій воїна. У мирному житті Анатолій мав професію водія трамвая, тролейбуса. Працював за спеціальністю у Вінниці. З 2012 року перебрався у Київ, трудився там вже понад 10 років водієм тролейбуса.

28 грудня минулого року Анатолій добровільно мобілізувався. Служив старшим навідником гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Анатолій так мріяв здобути Перемогу, швидше повернутися до рідного дому, обійняти молоду дружину. Та клятий ворог назавжди обірвав усі мрії…

На щиті

6 липня обірвалося життя солдата ЗСУ Олександра Кобзаренка.

11 липня під час виконання бойового завдання в районі н. п. Первомайське Донецької області загинув Микола Тіхоміров із с. Підлісне. Бершадська громада у жалобі за воїном Олегом Бондарем, який проживав у с. Сумівка.

Знову Радівка в жалобі. 13 липня в Луганській області, при виконанні військового завдання, загинув мужній воїн Сергій Тарнавський. До війни чоловік працював будівельником. У загиблого залишилися мама, сестра та брат.

14 липня в останній земний шлях до рідного Глинська повертається відважний захисник Валерій Мазур, який загинув 4 липня смертю Героя на Донеччині.

Раптова смерть спіткала захисника України Михайла Євтушинського. Молоде життя обірвался під час захисту Батьківщини в районі н. п. ГригорівкаДонецької області під час ворожого мінометного обстрілу.

Городківка у чорному смутку. За Україну загинув Максим Сухина — житель с.Вільшанка Городківської громади. Старший сержант Сухина був старшим стрільцем-оператором стрілецького батальйону. 12 липня в районі н. п. Григорівка Донецької області, виявивши стійкість та мужність, захисник загинув…

Під час артилерійського обстрілу біля н. п. Кліщіївка Бахмутського району 9 липня ворог обірвав життя мужньому оборонцеві з с. Торканівка Юрію Рябоконю. Солдат Рябокінь був розвідником механізованого батальйону.

Під час виконання бойового завдання загинув житель села Стодульці Віталій Нікітов. Молодий, сильний, мужній, сміливий… Не дочекалася сокола-сина розбита горем мати, не дочекалася сестра.

У бою за Україну на Донеччині загинув командир кулеметного відділення, старший сержант Ігор Мирчук із с. Антонівка. Ще у 2015-2016 роках воїн став на захист Батьківщини. З повномасштабним вторгненням також не зміг залишитись осторонь. На жаль, 14 липня Герой пішов у вічність…

Вінниця прощалася із полеглим воїном Максимом Сорокою

До початку повномасштабного вторгнення Максим працював водієм у Предтечинському старостинському окрузі Костянтинівської громади. У військовий стрій став у березні 2022 року. Був офіцером першого окремого батальйону морської піхоти. Брав участь у боях під Бахмутом, Кураховим, Мар’янкою. Загинув на Запоріжжі. Поховали воїна на Алеї слави Сабарівського кладовища.

Серце не витримало війни…

15 липня помер житель с. Краснянка Олександр Василик.

З перших днів війни був мобілізований, оскільки був офіцером запасу, за військовою спеціальністю артилерист-розвідник. На фронті отримав посаду заступника командира мінометної роти в Миколаївській області, де в той час точились важкі бої біля Снігурівки. Важка хвороба серця через постійні навантаження дала про себе знати, і під час боїв стався інфаркт. Військові медики врятували життя воїну, але про подальшу службу не могло бути мови. Влітку 2022 року Олександр Васильович був демобілізований та знову приступив до своєї мирної професії. Але клята війна не відпускала і завдала ще одного удару. Цього разу інсульт, якого ні серце воїна, ні медики не змогли подолати.

На небо полинула ще одна душа бійця

Стало відомо про загибель воїна Ігната Цимбалюка, жителя м.Торецьк. У місті Тульчин знайшла прихисток бабуся військовослужбовця Тетяна Іванівна, яка змушена була покинути власну оселю через вторгнення окупанта. Наш Герой-захисник пройшов строкову військову службу, став на захист Батьківщини в жовтні 2019 році, підписав контракт. Головний сержант Цимбалюк був командиром танка. 16 липня внаслідок прямого влучання у бліндаж під час артилерійського обстрілу поблизу н. п. Веселе Бахмутського району захисник загинув.

Під Бахмутом обірвалося ще одне життя

На щиті на Іллінеччину повернувся Андрій Юзипчук. Андрія рідні, близькі, друзі називали Хамзака, бо належав він до ромської національності, народився, виріс та проживав у с.Райки. Був дбайливим, турботливим сином, братом, батьком. А в березні став на захист своєї Батьківщини. Військову службу проходив на посаді стрільця-номера десантно-штурмової бригади. Разом зі своїми побратимами воював на найважчих ділянках фронту. Загинув Андрій Юзипчук 11 липня поблизу н. п. Іванівське Бахмутського району. Без батька залишилось двоє неповнолітніх синів – Олександр та Михайло.

Пішов за братом у Небесне військо

На 32-му році трагічно обірвалося життя українського захисника Максима Горецького. У грудні 2016 року Максим вступив до лав 128 окремої гірськоштурмової бригади. Брав участь в боях за Піски, Зайцеве. У 2017 році захисник отримав важкі осколкові поранення, на підставі яких отримав 3-тю групу інвалідності. З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до Територіальної оборони. 22 квітня поповнив лави Харківської окремої бригади Територіальної оборони, де з перших днів отримав звання молодшого сержанта. У Героя залишилися батьки, дружина та маленький син.

Від ворожої ракети загинув 24-річний провідник Володимир Нікрасевич.

Трагедія трапилась 16 липня. Ракета влучила на станцію, де перебував Володимир разом з військовими. В результаті обстрілу – 3 поранених та 1 загиблий.

На війні загинув 19-річний вболівальник «Ниви»

Олег Смірнов був дуже активним фанатом вінницької «Ниви», представником вінницького руху «ультрас». Побратими згадують, що хлопець прийшов до війська з дитячим розгубленним поглядом, але з наполегливим та вольовим бажанням стати воїном.

– Олег пішов від нас, але душею залишився в строю, — у жалобі побратими.

Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв… Вічна слава і вічна пам’ять…

Сторінку підготувала
Людмила ПОЛІЩУК