Зараз всі обговорюють так званий хресний хід до Почаєва.

Десь до 3000 учасників йшли з Хмельниччини до Почаївської лаври. Їх не пустили через традиційний шлях. То вони пішли через Теофіпольщину. Там пройшло моє дитинство. Біля Новоставців була їхня нічна стоянка. Там дійсно найближчий шлях до Почаєва, але польовими дорогами. Там немає блокпостів… уявіть собі віддалену ТГ, куди валить така колона. Люди були  шоковані. Поліція вирішила ще й охороняти.

Бо протистояти – це другий фронт відкривати при такій кількості вже зібраних людей.

Знайомі очевидці діляться, що організатори – священники їхали на дорогих авто.

Ділились активісти, що учасників залучали за 3000 в день.

Знаю деяких учасників  ходи та тих, хто їм готував їсти.

Одна із них – Світлана. Будете здивовані, але мати загиблого воїна, інший син також на фронті.

Виступаючи проти ПЦУ, вона взагалі заявила, що її син загинув через цю церкву, бо українські капелани не мають благодаті. Тому їх не чує Бог… а паски, посвячені там капеланами, діти віруючих московського патріархату взагалі викидають! Уявіть,  що там «впарюють».

Ще йшов там вірянин МП – Валерій. Батько військового Михайла. Він взагалі приїздив на збори, наголошував, що взяв відпустку «за сімейними обставинами», щоб захистити істинну, справжню церкву Московського патріархату. Його баба ще попереджала, що з моєю сестрою, іншими ініціаторами переходу Михайлівськоі церкви до ПЦУ, розбереться їхній знайомий генерал, «вже над цим працює»… мати їхня – вчителька- організатор позакласної роботи у школі.

Я була на Теофіпольщині у день Спаса, на першій молитві українською ще лише біля подвір’я 126-річної церкви, де хрестили і відспівали шість поколінь мого роду, зустріла силу патріотичних земляків.

Вони підходили і ставили чимало запитань. Бо ж знають, що журналіст, засновник медіакорпораціі, знають, що наше видавництво друкує і їхню місцеву газету.

– Я мати важкопораненого воїна, – ділилась Віра Щур, – скажіть, а як так може бути, що наша учителька, яка яра прихильниця московського патіархату, коли люди проголосували за ПЦУ, демонстративно вийшла сміючись. В час виконання Гімну.

Чого такі навчать українських дітей?

– Ось подивіться, скільки прийшло людей, та тільки тут немає ЖОДНОГО учителя місцевої школи.

Кажуть, що їм наказала директор.

Бо сама є парафіянкою МП.

Люди переказували, що на нараді з уст керівника звучало таке: а що ви будете робити, як росіяни прийдуть?

Може, це і чутки.

Але тоді де місцеві вчителі? Директора дитсадочка та вихователів бачила, директорів шкіл навіть з інших шкіл – так!

А ось представників педколективу, що за ДЕСЯТЬ метрів від церкви, за спільним парканом – жодного! Що це? Всі прихожани московитів?

Чи все таки тиск?

Ось звідки беруться ті великі колони неконтрольованих людей.

А тепер відповідаю тим адаптам, які переконували, що ця хода не була заборонена.

БУЛА! Рішенням Хмельницької військовоі адміністрації. Але її проігнорували. Бо їм все знаєте до якого місця.

– Нас запевнив митрополит Онуфрій та у місцевій єпархії, що вони не мають ніякого відношення до цього походу.

Вони благословення на це не давали… – цитую дослівно голову Хмельницької ОВА.

А тепер цитата із офіційного сайту УПЦ:

– Представники влади та поліції масово перешкоджали «належному проходженню прощі» православних українців в Почаїв. Але це все було подолано. Прочани дійшли.

Скажіть, ну що це, як не дволикість? Скажу більше – скоріше, це не Богу демонстрація віри, а українській державі м’язів. Мовляв, ось нас скільки, тільки спробуйте!!! Москва, дивись, «работаєм», «деньги давай»!  Зрозуміло, що по таємних каналах!

Але держава має знати, що це схоже за формою на ленінські «майовки»… гуртування незадоволених. Як тепер зрозуміло, завербованими агентами німецької розвідки.  Леніну, Троцькому, Дзержинському, іншим ініціаторам перевороту кинули на таємні особисті рахунки величезні суми… а народ зіштовхнули класовою війною. Тепер можна розгорнути і релігійну.…

На кого працюєте, земляки?! І всі, хто там йшов?

Чого добились? Скажу – село Довжок, звідки організовувались ці походи, побачивши такий ігнор законів воєнного часу учасниками походу, негайно зібрались на збори і майже одноголосно вирішили перейти храмом до ПЦУ!

З чим їх і вітаємо! Окремий посил – подивіться скільки там чоловіків і дітей. Гарантую, що  «з бронею»…

З повагою
Тетяна Редько