На Вінницю чи одразу назад – «на Одесу»?

У Вінниці 1 червня 2020 року одесита Івана Іщенка зустрічали… активісти. Після «сєпара» Антона Шевцова призначення начальником того, хто в Одесі брав активну участь у подіях 2 травня 2014 року в Будинку профспілок, виникало запитання: за кого там був Іщенко? (https://bit.ly/48UCk7P)

«Мною було прийняте рішення і було затримано, це можна перевірити, більше 100 так званих «тітуханів», прибічників «руського міра». Може, навіть до 200. Коли я вже розумів, що щось не те коїться і особисто, своїми руками, я відстоював наше місто, Одесу і віддавав особисто вже потім розпорядження про арешт прибічників «руського міра».  Все, що я міг на той час, я йшов і своїми руками затримував цих людей. Цю інформацію перевіряли дуже багато разів», – розповів Іван Іщенко ініціативній групі. 

Активістів тоді відповідь задовольнила: «Будемо придивлятися до нього, питати своїх побратимів з Одеси та області, хто він…»

Придивлялись. Іщенко був нетиповим начальником як для вінницької поліції. Розумний, з одеським гумором, спортсмен, естет. Дешеве не любив. І дешеве не пив. Як керівник – з характером. Тепер уже знають, що в карти грав не дуже…

Не секрет, що Вінницю сприймав як трамплін на вищу посаду. Тут він мав стати генералом. Хотів якнайшвидше…

Чи встигав швидко побороти злочинність? Звісно, що ні. По-новому – по-одеськи.

Але ніяк Івана Володимировича не забирали звідси. Та й він уже обріс новими знайомими. Правда, кажуть, що його запрошень порибалити разом боялись. Бо після цього справи відкривали…

Вінниця для Іщенка була надто провінційною. Знав, що він тут ненадовго. Але війна…

«Зашквар» у дитячому таборі і війна з «авторитетом»

За рік до війни начальник по­ліції потрапив у скандал. Ми вже писали про те, як керівник із заступниками влаштували застілля у дитячому таборі Мініс­терства внутрішніх справ. Тоді журналісти та активісти зняли все це на відео, як і те, як поліцейське начальство потім лісом тікало від них… Досі ходить анекдот про те, що його заступник так втікав, що погубив на снігу туфлі… І, кажуть, навіть ноги поморозив. Це могло стати кінцем кар’єри для Івана Володимировича, але не стало… Чомусь. Може, активісти були прислані від «партії вінничан», щоб присадити керівника правоохоронців на «договорняки»?

Своя війна у Іщенка була і із Самвелом Манукяном (Московський чи Носатий). Поліція намагалась зіпсувати і день народження «авторитета». Бо були порушені санітарні норми — не так столи стояли в час коронавірусу у ресторані «Марсель». На прохання поліції Самвел погодився покинути заклад, але за однієї умови — щоб це було під гімн України. Так і  було…

Іменинник ще обурювався, що поліція зіпсувала його свято, та називав начальника поліції Вінниччини «маніяком».


Згодом Іван Іщенко прокоментував це «33-му каналу»:

«Ніякої «війни» чи помсти «авторитетам» від Іщенка після всім відомих подій у кафе «Європа» та нашої зустрічі під Вежею у Вінниці із втручанням КОРД не було… Бо 1 червня минулого року я прийшов на цю посаду у Вінницю, перш за все, для боротьби і викорінення організованої злочинності. Тому ми не боремось із окремими особистостями чи групами, ми боремось із порушниками Закону. Тому ніяких «смотрящих», рейдерів, рекетирів та бандитів тут не буде!»

Були! І затримання вже СБУ «смотрящего» ОЗУ Комара із авторитетом Ромою Вінницьким та підсанкційним Ашотом, який би мав знаходитись «за межами» — тому підтвердження.

Далі цитата цікавіша: «Кримінал та бандити суттєво не впливали на ситуацію та рішення влади на Вінниччині, коли прийшов сюди працювати. Нині цей вплив ще менший, бо багато злочинних груп, угруповань та стійких кримінальних спільнот нами ліквідовані за ці 13 місяців. І ніяких забобонів тут немає, і я в них не вірю! Скажу чесно, по інерції ще десь пів року після мого призначення вінницька «братва» і «авторитети» продовжували вибивати неіснуючі борги, оббирати фермерів та кришувати прибутковий бізнес. Після серії спецоперацій та затримань все це затихло і більше не чути про рейдерів, рекетирів, віджимачів та кришувателів. Тому вважаю, що ситуація із законністю та правопорядком повністю нами контрольована по всій Вінниччині…»

За генеральськими погонами у прикордонну Чернігівщину?

Після звільнення обласного прокурора Олександра Бутовича було чимало розмов – хто «допоміг»? Потім були публікації про те, як у карти грали. Нагадаємо, громадські активісти розповіли про те, як у Сосонці, з порушенням норм, побудували відомий комплекс з готелем та рестораном. Ось саме з прокурором нібито і порішали. Він став кришею. Але за це приїздив з друзями розважатись. Часто персонал залишався на ніч. Там, кажуть, були картярські бої прокурора із іншими керівниками силового блоку області... Двоє з них вже пішли. Хто здав?

А тепер збіг: Іван Іщенко очолить поліцію в рідній області Бутовича – Чернігівській.

Так, у прикордонній області швидше можна дослужитись до генерала. Або ж навпаки. Як кажуть самі поліцейські: «Там як на пороховій бочці: ДРГ пропустиш – і все, які вже погони...»

У 39-річного полковника Іщенка амбіцій вистачає.

«Це правда, що звання генерала в Україні можна купити на 300 тисяч доларів?» — два роки тому його запитував «33-й».

«Скільки коштують погони генерала – знає той, хто їх вже купив… Я купувати не збираюсь! Звісно, що кожен офіцер поліції ще із випускного у вищому закладі МВС мріє стати полковником чи генералом… І я теж хочу стати! Але це залежить не від мене, і я просто добре роблю свою роботу ке­рівника поліції Вінниччини. Якщо буде рішення присвоїти мені таке звання, то я від нього не відмовлюсь».

Це було до війни. Інші ціни, інші цінності…

Тому ще цікавіше, що буде після Іщенка? НАБУ, СБУ, ДБР – всі працюють. Схеми поваляться?

Але це вже запитання до новопризначеного начальника обласного поліцейського главку Юрія Пархоменка. Його у Вінниці представив голова Національної поліції України, генерал поліції третього рангу Іван Вигівський.

За словами Івана Вигівського, Юрій Пархоменко – досвідчений правоохоронець. Керівник, якого поважають підлеглі. Він починав службу в органах внутрішніх справ з посади слідчого міського відділу УМВС у Сумській області у 2003 році. Керував відділенням боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, займав керівні посади в підрозділах УБОЗ, внутрішньої безпеки в Сумській та Київській областях.

Обіймав посаду заступника начальника Департаменту карного розшуку Національної поліції України. Від початку повномасштабного вторгнення Юрій Пархоменко очолював Департамент міграційної поліції Національної поліції України.

Відтепер він працюватиме на посаді начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Соломія МАЛЬВА