У Вінниці над річкою Буг у скелях вже 15 років діє православна церква. Побудована вона на місці колишнього запасного командного пункту “Скала” . Відомо про неї стало тільки в роки Незалежності України, а до цього місцезнаходження “бункера” було засекречено. Лише старожили розкажуть, що збудували його у непідступній скелі в 1930-х жертви режиму Сталіна.

– Про “бункер” я знав ще в дитинстві. Ми приходили на скелі Бугу гратися у війну, – розповідає настоятель церкви у “бункері” протоієрей Олексій Волков. –

Коли став священиком, у мене з’явилася думка збудувати тут храм.

Це місце дуже нагадувало мені лаврські печери. Як з’ясувалося, до 1982 року у цих скелях знаходився штаб, який перенесли на околицю Вінниці, а за “бункер” забули. Хоч якісь дані ми збирали по крупинках від очевидців та істориків. Єдине, що вдалося з’ясувати: “бункер” будувався у 1937 році для комендара Ворошилова, тобто міністра оборони. Сам рік говорить, що скелю у пекельних умовах власноруч прорубували політв’язні та репресовані. Не виключено, що багато кого з них тут і спочивають кістки. Навіть вхід у “бункер”, де нині наша церква – це достатньо монументальна споруда, витесана у скелі. А в кам’яній скелі всередині ще більший обсяг виконаних непосильних робіт вручну. В історії є такий термін як “Вінницька трагедія”, яка напряму стосується “бункера”. Багато з тих репресованих, котрі його видовбали, думаю, молилися і хотіли, щоб тут була церква, бо у всіх своїх починаннях відчуваємо підтримку Божу.

Коли сюди на початку 2000-го прийшли парафіяни, то довелося насамперед розчистити територію, де вже збиралися наркомани й залишали після себе багато непотребу. При вході у “бункер” облаштували церкву, де служать у святкові та вихідні дні. В той же час довелося прибирати від мотлоху тунелі, так звані печери, які мають коридор та невеликі кімнати-келії. Найбільша з них має довжину 14 м та 3х3 висоту й ширину і чудову акустику. Тут батюшка і парафіяни планують облаштувати у скелі головну Троїцьку церкву Вінницького скельного храмового комплексу, а біля скелі – Божої Матері. У менших кімнатах будуть “часовинки” та церковці, як у печерних монастирях. А де нинішній храм, то буде прохід у скельні церкви і тунель.

– Спочатку, думаю, навесні, ми почнемо укріплювати пагорби Бугу, реставруємо катакомби, аж потім приступимо до будівництва Вінницького скельного храму, – ділиться батюшка. – Історія унікальної святині тільки розпочинається, і невдовзі її можна буде побачити в усій красі в одному з наймальовничіших куточків Вінниці.