«Полон вбиває», «Мої всі там, а твої»? «Допоможіть визволити батька дітей, другий рік в полоні», «Я хочу побачити свого татка. Він в російському полоні», «Мій чоловік вже два роки в полоні»… плакати, які тримають ці люди говорять самі за себе.

Підходимо поближче до тих, хто чекає…

Не всі хочуть говорити.

Почорніла від горя молода жінка мовчить… поряд двійко дітей.

Не хоче нашкодити їхньому батькові бодай жестом.

З плакату бачимо, що чоловік потрапив в полон із 59-Ї бригади. Це та, що дислокується у Гайсині.

Марія не мовчить. А навпаки, при розповіді про чоловіка Василя, наче загоряться вогнем любові очі.

Його призвали ще в 2015-му. Боронив Маріуполь. Там і потратив в полон.

Жодного разу не зателефонував. Але впізнала на рашистських каналах. Вісточки від Василя приносять звільнені військовополонені. Ось і під час останнього обміну її розшукав однокамерник Василя.

Хлопців закинула доля в Тулу, а далі аж до Мордви. В російську тюрму.

Розповів, що за п‘ять місяців рашисти «ощасливили», дозволили попрати одежу. І присісти. Бо з 6-ти ранку і до ночі наші військовополонені мають стояти у камерах…

Порівнюєш вгодованих у наших тюрмах, зокрема у Скаржанцях, російських військовополонених і закипає кров…

Згадались слова прокурора, що курує цей напрямок.

«Ми не маємо уподоблятись їм. Щоб вони не робили. А роблять вони страшні речі.

Наприклад, під час одного з обмінів нашому землякові, якого вдалось обміняти, випалили заживо на любі фашистську свастику…

Полон вбиває кричить інший лозунг. Його тривають небайдужі сусіди, які прийшли підтримати іншу матір – дружину, чоловік якої досі в полоні.

«Не мовчи, приєднуйся, забуття гірше зради», – закликають протестуючі, вони біля арки, центрального входу в парк ім. Леонтовича збираються щосуботи.

В роковини війни вся площа на Калічі була наповнена сигналами солідарності. Так водії підтримували протестуючих!

Свободу українським військовополоненим!

Не мовчи!

Тетяна Квасюк

Мітинги в підтримку України проходять по усьому світу

Ці відео з Польщі біля посольства рф