– Гострі предмети –

Я маю гострий ніж під подушкою.
Надто гострий, щоб його не помітити.
Щоранку рахую порізи й ховаю у довгі рукави
невдалі спроби стиснути уві сні минуле.

Як вправна маскувальниця
удень виховую сина, працюю, ходжу в кіно,
та ввечері
знімаю сукню й дивлюся цілу вічність
на власне тіло.

Чому мій чоловік у війську, а інші – ні?!
Це питання лежить під моєю подушкою.
Нікуди не зникає.
Ріже по-живому.
Я могла би працювати метальницею ножів у вар’єте,
але мовчки ковтаю шпаги.

Та одного дня я ночувала в подруги
й випадково побачила важку сокиру в її ліжку…

«Чому мій син у полоні?!»
«Чому мій чоловік безвісти?!»
«Чому моя кохана загинула?!»

Колючі та ріжучі на щодень.

Ірина