Моліться за життя наших воїнів, мир, добро та любов
Коли побував тут вперше, то побачив захаращену територію, занедбаний графський маєток, який чим тільки не був. Але оптимізм настоятеля тоді ще майже віртуального чоловічого Свято-Вознесенського монастиря ПЦУ на Вінниччині архімандрита Софронія (Чуприни) вселив надію.
Ми тоді поговорили про ресурси, амбітні плани на мільйони. Запитував у настоятеля: «Де такі гроші взяти на будівництво?» А він спокійно відповів: «З Божою поміччю».
Пройшло менше, ніж півтора року, а територію і старе приміщення Іванівської сільської лікарні не впізнати. Всі дикі зарості та кущі викорчувані, на їхньому місці газони. З весни до пізньої осені цвітуть квіти на клумбах. Ділянка прибрана від аварійних дерев. На місці захаращеного подвір’я висаджений молодий сад. Приміщення отримало первинний ремонт.
Тут уже проводяться богослужіння, які відвідують віряни з Іванівки, навколишніх сіл і з Вінниці. Певно, найвизначнішими подіями за цей час стало Воздвиження Чесного Животворящого Хреста та візит Митрополита Епіфанія, який благословив братію і вірян на будівництво першої в Україні обителі ПЦУ.
У Вінницькій області є кілька чоловічих монастирів УПЦ (МП). Вони займають давні намолені приміщення і не поспішають визнати, що підпорядковані окупаційній церкві, далекій від істинного православ’я.
Але, за словами Софронія, публічні скарги промосковських священників на тиск і примус переходити до ПЦУ — це чиста пропаганда. «Ми не прихильники насильства. Все в руках Божих. Ми розбудовуємо не просто монастир, ми будуємо нову, сучасну, справжню українську церкву, де попереду йдуть не гроші та зрада, а віра в Україну. І люди вже це зрозуміли. Подивіться, скільки добрих справ нам допомогли зробити віряни. І ми цінуємо їхню працю, дякуємо за це та молимось і просимо для них Божої Благодаті».
Допомога монастирю — свята справа. Адже це справжній острівець Царства Божого на землі. Це місце, де час ніби зупиняється, і кожен крок веде до внутрішнього спокою і глибокої тиші. Всі бурі та тривоги, що супроводжують наше життя, відступають, коли ти переступаєш поріг монастиря.
Монастир — це необхідний осередок віри, де проявляється справжня краса духовного життя. І, за традицією українського православ’я, він є осередком культури, науки та глибоких народних традицій жити за Заповідями Божими й любити свій народ і свою країну. Просити у Господа ангела-охоронця для кожного захисника і захисниці даної нам Богом землі.
Роботи у монахів і турбот у настоятеля вистачає. Корпус колишньої лікарні більше тридцяти років стояв занедбаним і з плином часу поступово руйнувався, перетворюючись на стихійне сміттєзвалище. Зараз завдяки директору та працівникам Вінницького головного проєктного інституту розробляється проєкт нового братського корпусу з домовим храмом на честь Собору Трьох Святителів. Корпус буде двоповерховим, з домовим храмом, келіями, бібліотекою, ризницею, ігуменськими покоями та адміністративними кабінетами. Паралельно копається котлован під монастирський храм.
Усі, хто бажає взяти участь у будівництві і докласти свою лепту у реалізації цього проєкту, може зробити пожертву на рахунок монастиря 5169335107871085. Або допомогти будівельними матеріалами. Мобільний номер для контактної інформації 093-131-30-29. Монахи будуть вдячні за будь-яку допомогу!
А ще вони радять, як зберегти душевний спокій під час війни. У часи скорбот, тривоги і війни, коли серце стискається від болю, а душа знемагає під тягарем страшних новин, особливо важливо зберегти внутрішній мир. Преподобний Серафим говорив: «Стяжи дух мирний, і навколо тебе тисячі спасуться». Цей мир — не байдужість і не втеча від реальності, а твердиня у серці, побудована на вірі, молитві і довірі до Бога.
Молитва — це не просто слова, це звернення до Живого Бога, Який є джерелом усякого миру. У молитві серце очищується, страх відступає, а душа знаходить опору.
Добро, навіть найменше, зроблене з любов’ю, розсіює морок. Допомога ближнім, співчуття, підтримка словом або ділом — це ті речі, що утверджують душу в мирі. У Церкві душа знаходить істинний притулок.
У день Різдва Христового усі ваші молитви доходять до Бога. Моліться за мир, добро та любов, за життя наших воїнів. Нехай повертаються додому живими. (Текст молитви на 1-ій стор.)
Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ
