Вийшла з друку збірка поезій вінницького автора Анатолія Жучинського. Він відомий читачам попередніми поетичними виданнями «Вправи з римування», «Про життя, любов і зраду», «Колекція метеликів» та «Європейський зошит».
Нова збірка головного редактора газети «33-й канал», Заслуженого журналіста України, члена Спілки слов’янських письменників, називається «З присмаком війни». У ній — вірші про війну, яка «заступила нам світ, яка впала хижим птахом на груди України». Як зазначає голова обласного осередку Спілки слов’янських письменників Михайло Каменюк, «до нашого сумління, нашого духу звертається щирий патріот, син свого народу. Поетові вдається уникнути в цих овогнених прокламаціях непотрібного пафосу. Його інвективи щодо російського агресора нещадні, суворі й прості.
Один із розділів книжки традиційно присвячений коханню. І він вражає найбільше. Це справжній зорепад інтимної лірики, в якій поет вже встиг зарекомендувати себе досі. Але в цьому випадку він сподобився досягти шедевральних точок. Цей цикл поезій залишає по собі в уяві світлий смуток, щасливу зажуру, зненацьку думку: «Чоловіче, чи не з тобою усе те діялось-діється?»
Таке примірювання художнього твору до власного життя якраз і є показником його художньої досконалості. А ще в цих віршах, на мою думку, головне: джерельно чисті почуття людської Любові, в якої слід повчитися делікатності, тактовності, благородства. Це той випадок, коли тихо сказане Поетом чує Всесвіт».
Пропонуємо кілька поезій із нової збірки Анатолія Жучинського.
До речі, презентація віршованих збірок автора відбудеться 12 лютого 2026 року у Вінницькій бібліотеці-філії №13, яка знаходиться на проспекті Космонавтів, 39. Початок о 15.00.
***
Ти вижила в тунелях «Азовсталі»
І серед бахмутських руїн,
Хоча страждав і мучився в печалі
По тобі поминальний дзвін.
Ти пережила вибухів заграви
Із смертю в карколомному танку.
І виривала з рук її кістлявих
Усіх закоханих на передку.
Ти надихала на життя, Любове,
Ти — Бог, рятуй і борони.
Щоб ми зустрілись й закохались знову
На зло жахам і підступам війни…
Біля театру
Даремно кликали з весни
Розклеєні афіші в місті
На шоу кострубатих танцівниць
І безголосих вокалістів.
Зі Сходу сунув дим заграв,
Артистів, глядачів калічив.
Бігборди вітер шматував
І тицяв їм дощем у вічі.
Уламки й вирви у дворі,
Розбиті сходи, вікна, двері…
На сцені вже четвертий рік –
Війна і Смерть за режисерів.
***
Пам’ятаю те ніжне безсоння,
Божевілля палке молоде.
Як ховалася в моїх долонях
Пара пружних твоїх грудей.
Нам хотілося цілуватись
Та безмежно ділитись теплом.
І ніяк не могли вгамувати
Нашу спраглу за ласками плоть…
Руки, коси, уста і очі:
Вже не втямлю, де ти, а де я.
Ми сплітаємось у клубочок,
Нероздільний, як Інь і Янь.
