Відкривши учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Христос завів трьох апостолів — Петра, Якова й Івана — на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося появою старозавітних пророків Мойсея й Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайте!» Святкуванням Преображення церква сповідує поєднання у Христі двох начал — людського і Божого.

У народі Спас мав світське значення, пов’язане із святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісне коріння сягає дохристиянських вірувань. І красномовним свідченням того є звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники. На Спаса годилося випікати першу хлібину з нового урожаю, ставити на покуті першого снопа та в’язати дідову бороду з останньої частини нескошеного поля. Колись саме на Спаса радили збирати урожай, адже були переконані: залишені після Яблучного свята фрукти, овочі чи зернові користі не принесуть. З особливим нетерпінням чекали Спаса пасічники. Кожен бджоляр за два-три дні до свята «підрізав бджоли» — робив ревізію, щоб визначити, скільки меду взяти собі і скільки залишити бджолам на перезимівок. Годилося напередодні Спаса пригостити медом сусідів, приятелів, вдів, сиріт та немічних людей.

А ще Спас знаменує закінчення літа. Наші предки казали, якщо у цей день погода суха і спекотна – такою ж буде осінь. А ось дощі означали, що золота пора буде багатою на опади.

Тетяна ВЕРБИЦЬКА