Йому було лише 53 роки і рік тому він після 153 рейсів волонтером в зону АТО вирішив йти служити за контрактом в 59-у окрему механізовану бригаду. Бо не міг сидіти вдома, коли там щодня гинуть хлопці… Адже ще з Майдану та початку російської агресії Валентин із друзями одним із перших у Вінниці  як волонтер возив на самий «нуль», по всій передовій  на Сході допомогу для солдатів. І нині важко знайти місце на фронті чи підрозділ, де він не був із продуктами та допомогою!  Так Валентин став одним  із найвідоміших волонтерів Вінниці, але інколи не любив говорити про це… Бо за Україну боліло його Велике Серце…  10 вересня серце Валіка не витримало і наш земляк, друг та фронтовик раптово пішов із життя в  понеділок у зоні ООС…  Причиною його смерті стала гостра серцева недостатність.

В середу 12-го на прощання із Валентином Белінським на Майдан пришли всі хто зміг, хто знав його особисто чи лише чув про цього легендарного волонтера!

– Валік, Валік, як це ти пішов раніше мене? Ти ж обіцяв повернутись із перемогою! Ми ж тебе чекали! Дитина тебе виглядала! – голосила біля труни Валентина найдорожча в його житті жінка.

Не стримували в цей момент сліз та розпачу волонтери, громадські активісти, фронтовики, ветеран АТО на Сході, друзі та колеги…

– 153 поїздки волонтером в АТО здійснив Валентин! Він був кращим із нас! На жаль, не витримало його велике щедре серце! – такими словами побратима Олександра Дмітрієва Вінниця проводила сьогодні в останній путь свого земляка.

– Велика людина, Велике серце… Ніколи не казав, що його болить, не жалівся, мовчав і терпів. Возили разом по 4 рейси на місяць все на фронт!   Він  за кермом і не жаліє себе та машину! Минулого року сам пішов на фронт туди, де потрібні були   медики! Його всі знали і всі любили… Такого другого     Валіка вже не буде… – розповіла волонтерка Людмила Бобровська.

Панахида за Валентином  Белінським відбулась біля пам’ятника Небесній Сотні на вінницькому Майдані, а поховали його на Алеї Слави кладовища «Підлісне» у Вінниці…