Його особа викликає великий інтерес. Найважливіше питання: чому більшість козацтва не підтримала його у боротьбі за незалежність України?
Те, що українці хотіли скинути з себе російське ярмо, не викликає сумнівів. З початком російсько-шведської війни Мазепа сподівався з допомогою шведів повернути Україні колишні вольності. Гетьман зважився на відчайдушний крок — у 1708 році він виступив проти Петра I, відмовився допомагати царським військам і оголосив про союз із Швецією, який передбачав статус України як незалежної держави по обидва боки Дніпра.
Але… Це сміливе рішення гетьмана не знайшло підтримки серед козацької старшини. Для неї антиросійський виступ Мазепи виявився повною несподіванкою. Гетьмана засудило православне духовенство у всіх церквах, навіть тих, що будував сам Мазепа, йому оголошували анафему. Петро І заклеймив його зрадником.
Політика – складна річ… Уклавши договір із турецьким султаном та кримським ханом, Петро І домігся їхнього нейтралітету. Безумовно, що Мазепа бачив це, але все ж пішов на союз із шведським королем Карлом ХІІ проти Петра І.
Похід на Росію був авантюрою молодого, самовпевненого Карла ХІІ, який мріяв про лаври великого полководця і вірив у свої вояцькі здібності. Армія його нараховувала 28 тисяч, в той час, як армія Петра І була вдвічі більшою – 48 тисяч регулярних військ та 10 тисяч донських козаків. Шведський король надіявся на допомогу 25 козацьких полків Мазепи (кожен полк – 1 тисяча козаків), це була значна сила. Та коли шведи увійшли в Україну, Мазепа зміг привести до табору короля всього 5 тис. козаків. Пізніше кошовий Кость Гордієнко привів 8 тис. запорожців.
Що ж сталося? А сталося так, що Петро І, дізнавшись про ситуацію на Україні, негайно кинув драгунські полки під командою князя Меньшикова на Батурин. Гетьманську столицю було взято штурмом, все населення вирізали разом з немовлятами. Нерішуча козацька старшина не послухала наказу Мазепи вести полки на допомогу шведам. Цим одразу скористався Петро І, пообіцявши старшині маєтності та нагороди. Цар добре знав психологію і до того ж вдало використав силу православної церкви, яка завжди мала на українців великий духовний вплив. Це і вирішило справу. Майже всі козацькі полки перейшли на бік Петра. З Мазепою залишився лише полк його особистої охорони та частина генеральської старшини.
Як міг такий досвідчений політик, як Мазепа, не зважити всі «pro» і «contra» й потрапити у таку невигідну для нього ситуацію? На що він розраховував, виступивши проти Москви?
Так, він міг не ставати на боротьбу із Москвою і не ризикувати! Можна було б сидіти в Батурині, бенкетувати, ласувати вишуканими стравами та напоями, спокійно спати на м’яких перинах, набивати скрині золотом і залишатися вірним васалом царя Петра. Але він обрав інший шлях – шлях боротьби! Щоб не віддати на поталу свій народ, щоб не гинули тисячі козаків на спорудженні царських фортець, щоб Україна була незалежною. У цьому його героїзм! Але хоробрий, ерудований, високоосвічений Іван Мазепа, на жаль, не зміг згуртувати козаків в одну монолітну силу. У цьому його трагедія!
Лицарська честь не дозволила Івану Мазепі здатись на милість царя Петра. Карл XII з рештою війська і гетьман з козаками врятувалися втечею до Молдавії, де Мазепа, не взмозі пережити поразку, помер 8(21) вересня 1709 року. Його було поховано з усіма почестями у православній церкві св. Юрія у місті Галац (Румунія). Восени 1999 року його тіло було перепоховане у Батурині.
Так здобувалась незалежність України, так кращі лицарі віддавали за неї життя!
Ірина КАРМАЗІНА
