Моя думка така ж: Релігія і церква є етнічно об’єднуючий фактор в становленні Держави – Україна! Національний характер православних церков є об’єктивною реальністю: національне первинне, а релігійне – вторине!
Кожен державний Православний народ створив свою помісну церкву, тому бажання Українців мати також свою помісну церкву обумовлено закономірним історичним розвитком українського народу і є природним і невід’ємним правом народу, яке даровано Богом!
Апостол Павло сказав, що богослужіння в церквах повино проводитись національною мовою, бо для нашого господа одне слово рідною мовою дорожче ніж п’ять тисяч чужою.
Церква безпосередньо служить Богу, кожній людині своєї країни зокрема і народу взагалі. Церква завжди і в лиху годину і в радості разом з народом.
Церква шанує та зберігає традиції, звичаї, культуру нації. Сильна нація створює свою державу і церкву у відповідності свого національного характеру і особливостей життя народу.
Сьогодні для громадян України, дуже важливо зберегти Богом дану незалежність держави та помісну церкву України і з 1 березня обрали президента – українця, глибоко духовної, віруючої людини, яка не тільки поклянеться на святій Біблії служінню народу України але й буде фактично служити інтересам нації, а саме:
- проводити ефективну політику нечайного закінчення війни,
- європейську заробітну плату усім працюючим в Україні – невідкладно,
- заборонить, будь-які намагання продажу української землі,
- створення нових робочих місць в країні.
Постійний дописувач
Валерій Козяк
