Буває! Ось вам приклади — невигадані історії героїв війни України за Незалежність. Де дружини-дівчата та й пересічні волонтерки чи просто небайдужі українки не покидали поранених, хворих чоловіків, друзів та інколи взагалі не знайомих їм наших захисників. Й разом із ними терпіли нелюдські муки лікарень, операцій, ампутацій, болю… Бо знали — не можуть покинути, зректись того, хто не пошкодував ані життя, ані здоров’я за тебе, твоїх дітей, батьків, усіх людей та за рідну Україну. Як саме завдяки любові, коханню та підтримці видужували хлопці, яких лікарі вважали вже навіки паралізованими…. Й не лише ставали на ноги, а згодом навіть гори підкорювали та знову ставали батьками!
Так, є ті, хто не дочекався, пішов… Але їх набагато менше…
А яскравий приклад кохання, що перемагає біль, муки та навіть смерть — історія легендарного генерала Ігоря Гордійчука — захисника Савур-могили, Героя України…
– У серпні 2014 го вона знайшла свого важко пораненого чоловіка непритомного в госпіталі Дніпра. Втратив багато крові. Вона не відходила від нього ні на годину — і він прийшов до тями. У вересні 2014 року у нього почалося велике зараження, температура не спадала, його довелося ввести в штучну кому. Вона цілу добу була поруч, її очі не просихає від сліз. І він вийшов з коми. Він міг втратити пам’ять, і йому довелося заново вчитися рухатися. Вона з ним невідривно на всіх процедурах, цілими днями допомагає йому знайти себе. І зараз він знову гостро мисляча діяльна людина, і з кожним місяцем все впевненіше крокує, і все міцнішою стає його рука. Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук вчиться ходити. І на благодійній акції на користь поранених він фотографувався, стоячи на своїх ногах. Він знає, що не впаде, тому що дружина Тетяна на кожній фотографії ставала і страхувала героя ззаду, так, щоб не потрапити в кадр. Вони обидва думають, що видима підтримка — це прояв слабкості для генерала. А насправді — це фотографія небаченої сили. В цьому фото — сила любові і гідності, яка здатна повернути з того світу, перемогти всі хвороби, розтрощити будь-які перешкоди.
Тож справжнє кохання є. І було, і буде!
Із наступаючим святом усіх закоханих вас! Кохайте та будьте коханими!
Олександр,
військовий
До слез… Я уже видела эти фото, они потрясли меня тогда, но и сейчас поражают своей силой, силой любви, в которой буквально любимому подставляют плечо. Я знаю, что генерал Гордийчук уже самостоятельно ходит, преподает, является начальником военного лицея в Киеве и все это благодаря его жене Татьяне. Сильная женщина сильного мужчины.