А ви його не шукайте. Воно вас знайде! Бо знає, коли насправді відкрити двері вашої душі…
Я розкажу вам неймовірні і реальні історії зі своєї журналістської практики. Коли, втративши все, конкретні люди ставали щасливішими і відомішими. Вони не із далеких краї чи міст, а реальні наші земляки.
Ніна. Ми познайомились із нею в одній із поїздок від Спілки журналістів України. Вона була архітектором. Власником невеликої будівельної фірми. І, скоріше всього, затесалась в групу «по блату»…
– Знаєш, вона зараз «на перепутті»… Допоможи їй, – попросила мене керівник групи і поселяла під час прес-туру в один номер готелю…
Я ще побурчала: «Та мені і самій релакс потрібен…» Але на слова «вона ж землячка твоя – треба підтримати» — таки погодилась.
Ніна нагадувала мені дуже свободолюбиве, але дике левеня… Екскурсійні програми «для тих, хто вперше» по 7 європейських країнах викликали у неї дружелюбний сміх. Видно було, що вона все бачила і перебачила в тих Німеччинах- Швейцаріях.
Як і багато чого у житті…
Бо ж робила в Києві елітні проекти заміських вілл для всім відомих у цій країні осіб… І здавала їх «під ключ». Ще недавно була дружиною міністра… Ну, того самого, що поласився на молодшу і сміливішу… Казала, що і за кордоном встигла пожити «в цивільному шлюбі»… Але збоченців і там вистачає… Чи принаймні на них Ніні «таланило».
Вона і дійсно була оригінальною… А англійською володіла – як рідною.
Спочатку вдень кудись пропадала. Знаходилась під ніч. На вечері ми перекидались словами. А коли я лягала спати — Ніна наливала собі бокал вина і йшла в інтернет-салон.
– Послухай, чого ти уникаєш екскурсійних програм? Там так цікаво!
– Цікаво те, що ти можеш в Інтернеті прочитати? Хочеш – я тобі дійсно покажу, що таке цікаво?
Через мить ми втекли від екскурсовода і сіли в орендовану Ніною машину.
А далі неймовірні серпантини швейцарських гір. Ніна вправно вела машину по небезпечних перевалах і вирулювала на оглядові майданчики найвищих вершин. А там – неймовірні озера, луки, всі красоти країни, від вимовляння лише назви якої перехоплює дух… Ось такий неймовірний швейцарський екстрім подарувала мені та ще двом колегам Ніна.
Ми пили шампанське і їли полуниці на схилах найкращого куточка планети… а Ніна для цього ризикувала своїм життям…
Після того, як відпускала її на пероні вже в Україні в інше життя – ще довго переймалась її долею. Одинока, бездітна жінка за сорок… Зраджена чоловіком та із збанкрутілою фірмою. Що чекає її? І це постійне вино…
– Я інакше заснути не можу… — виправдовувалась. Бо ж вдень дозволити цього не могла – літала авто…
Знаєте, як воно стається, коли у тебе з людиною споріднені душі? Ти, може, і не так часто спілкуєшся з нею – але приростаєш серцем…
У час, коли більше стали продавати, аніж будувати вілли… Ніна залишалась без замовлень.
А роки йшли… Із 45-річчям я її привітала і дізналась приголомшливу новину – вона вже в Туреччині, живе в Стамбулі і працює там у будівельній компанії, яка проектує і зводить 5-зіркові готелі, архітектором…
Робота — супер! Але тут такі порядні чоловіки, що бояться на метр підійти…
– Турки – на метр? — не повірила я. Бо бачила, як на турецьких пляжах не було спокою жодній землячці. А ще білявці – як Ніна?…
– Бо там вони не думали про серйозні стосунки, а шукали легковажних жінок… — пояснила Ніна. — Якщо у турків, тим більше такого рівня, серйозні наміри — вони навіть доторкнутися до жінки не повинні…
Ну, все, думаю – одинока старість Ніні забезпечена… Добре, хоч є шанс заробити на неї… Бо ж роки йдуть… Коли це – Майдан. Країна бурлить. Як і почуття в душах кожного. Приходить мені від нашої спільної приятельки прекрасний вірш. Просить надрукувати.
– Супер, — кажу… — А автор хто?
– Так Ніна ж. З Туреччини прислала… вітання передає. Але сама соромиться просити.
І ще – вона дуже заклопотана. Бо вийшла заміж.. І тепер мама двох діток-двійняток.
– Та їй же ставили безпліддя?
– Які лікарі — такий і діагноз…
Я торжествувала, бо, на жаль, таких хепі-ендів у житті мало буває… Але на цьому мої подивування не закінчились. Бо ось через 4 роки днями дізналась, що Ніна знову стала мамою. І знову двійнят! Старшенькі – дві дівчинки. Молодшенькі – два хлопчики… А 5-зіркові готелі і надсучасні хмарочоси вона проектує і далі. З дітьми допомагають няньки. А собі спроектувала разом із чоловіком-колегою по роботі неймовірної краси віллу на березі Босфору, із якої стежка веде до власного катера. По вихідних вони сідають із Муратом і виходять у море… Казка, а не життя…
Ось так жінка із діагнозом «безпліддя», поставленим нашими лікарями, стала багатодітною мамою і провідним архітектором у Туреччині, працює у фірмі, яка будує висотки по всій Європі.
А екс-чоловік – уже давно не міністр. У бігах… Та і безплідним насправді виявився він.
