Любіть свій край у дні щасливі…
Коли… і юні, і мрійливі.
Коли бажань рясних в розливі…
Коли – веселі й гомінливі.

Любіть свій край у дні примхливі…
У будні… хмурі і сумливі.
Коли стежки проблем у зливі…
Коли – пригнічені й журливі.

Любіть свій край, що зору в полі…
Коли… хмарки пливуть поволі.
Коли навкруг – всього доволі!..
Коли життя у благ роздоллі.

Любіть свій край, коли в неволі…
У випробовуванні… долі.
Коли душа в гнітючім болі!..
Коли без сили… і без волі.

Любіть свій край у час вродливий…
Коли земний шлях милостивий.
Коли не хід подій вразливий…
Коли день – світлий і пестливий.

Любіть свій край у час похилий…
У день… безрукий і безкрилий.
Коли очам вже світ немилий…
Коли і дух німий… безсилий.

Любіть свій край коли він в тузі…
Коли навкруг життя в напрузі.
Коли уходять – рідні й друзі…
Коли у горі… і в недузі.

Любіть свій край… як квітку в лузі.
Любіть його… як цвіт в галуззі.
Любіть, останніх, сил на прузі!..
Любіть… допоки сонце в крузі.

Микола Собчук
м. Вінниця