Осінній вальс кружляє по землі.
Його людина сонно зустрічає.
Чому самотньо так в душі мені?
Самотність у блакитній чашці чаю.
Вже день короткий і безмежна ніч.
Повітря, вже осіннє, раптом охололо.
Чому самотньо? Бо не в часі річ.
Ми самі творим атмосферу, що навколо!
І восени важливо посміхнутись.
У дощ, у сніг, у сонце, навіть, коли лід.
Даруй людині посмішку від серця –
Й вона тобі віддячить вслід!
Вікторія Пастух
