Сьогодні вперше за останні чотири роки сів на ровера. Шоб доїхати с Зорі на Барське шосе. Бо в трамвай не пустили, падлюки. Коли вертавсі, попав під дощ. То таке, але зрозумів, що мокрі джинси – не найкращій одяг для лісапету., – пише у соціальінй мережі Олег Міхеєв із Степанівки.
Хочу дещо сказати про вінницьку лісапето-орієнтовану інфраструктуру та все, що з нею пов’язане:
1. Той, хто малював велождоріжки, мабуть малював траєкторії своїх думок. Бо місцями ті велодоріжки скачуть, мов ті блохи, без всякої логіки чи сенсу. Та ще й розмітки зараз вже майже нема.
2. Найперший ворог велосипедиста, ні, не пішоход, і не автомобіліст, а знову ж таки той, хто планує тротуари та велодоріжки. Оті півкулі та квіткові тумби, що не дають чотириколісним оленям паркуватися на тротуарах, не менше заважають і лісапедистам.
А як мені сподобалась ота хвіртка у на в’їзді у парк по діагоналі від Книжки… М-ммм!.. Щоб ти, хто її придумав та зробив, лоба собі кожного вечора в своїй хаті бив!
3. Собаки. Оті малесенькі моськи на повідках-нитках… В умовах похмурої погоду та дощу ці нитки ледь помітні, а собакофіли відпускють оті маломірні та психічно не стабільні цілі не декілька метрів від себе…
…і зграї дворових собак. Люди, кліпса у вусі не гарантує, що ота ласкава та спокійна цюцька не кинется під колеса. Особливо коли їх більше, чим нема зовсім.
4. Трамваї. Бл..-ааа… Хто той вилупок, хто дозволив трамваям не дотримуватися сигналів світлофора? Щоб ти, падло, на свойому туловіщі відчуло, що це таке, коли переходиш Келецьку чи Хмельницьке шосе на зелений і одразу ж потрапляєш під трамвай, якому насрати на твій зелений!
А з лісапетом ще треба враховувати, що лісапет на світлофорі або переднім колесом стоїть на проїзжій частині, або заднім на трамвайній колії.
Проте, якщо не враховувати оці маленькі неприємності, Вінниця ну дуже велофрендлі місто!
PS Може, воно і дійсно не все так погано, коли їздиш по місту велосипедом в системі, а не час від часу? А Владислав Сушинський 16 травня виклав у мережу свої враження від велодоріжок у Вінниці.
А до чого тут Я же мать?