У ці місяці небувалих випробувань клятою «короною» ми особливо зрозуміли, що таке Оберіг – любов! Який огортає звідусіль і від усього! Справжня, жертовна, всепрощаюча і всеподільна! Не та, що залазить в серце і зміїним ядом кусає в найболючіше місце! Не та, що розтерзує, оббирає як липку, серце та душу, і терзає все життя! Це не любов, це наші фантоми! Випадкові «попутчики «з великої дороги», які влізли брати, а не ділитись та розуміти! Відкидайте їх, як пута! І, окрилені, летіть до тих, хто вміє ЛЮБИТИ !

І це не завжди наколоті ботоксом ляльки чи купа м’язів за кермом «мерса»! Любов не в шатах! Вона в НАДІЙНИХ руках і душах! У жертовних поривах і розуміючих очах, щирих посмішках підтримки! Люди, друзі, співвітчизники і земляки! Любіть! Один одного, батьків, дітей, ближнього, міста і села, країну, світ! У цьому НАЙВИЩІ таїнства! І НЕ БІЙТЕСЬ ЛЮБОВІ! Вона ніколи болю не приносить! Біль приносять ЛЮДИ, які не вміють любити!

P.S. У ці дні мої однокурсники, швидко згуртувавшись, проявили любов до ближнього! Вірю, що хто не встиг, ще зробить це! Горджусь тобою, мій курс факультету журналістики Львівського держуніверситету ім. Франка. Люблю!