Літній концертний майданчик в садибі-музеї Пирогова «Pirogov sky» набирає все більшої популярності. Тепер до Вінниці приїжджають зірки світового рівня. Останньою виступала Оксана Муха — українська Квітка Цісик, яка гастролює не лише Європою, а і всім світом.

– Немов повітря, наш народ потребує української пісні. І рада, що мої концерти збирають тисячі фанатів солов’їної мови, – заявила Оксана Муха.

У її репертуарі пісні на вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Володимира Сосюри та Ліни Костенко. Її називають «Квіткою Цісик». І вона пишається цим. Бо, завдяки таланту від Бога, зуміла зібрати тисячі доларів для української армії та поранених. Її голос звучить у всіх регіонах Америки. Тому зірковий наставник Оксани Дан Балан називає її гордістю нації та душею українського народу. Чому на її концерт у Вінниці прийшли сотні військових із дружинами? – ексклюзив лише для «33-го».

– З військовими я поріднилась душею ще з жахливого 2014 року. Хочу, щоб кожен українець шанував того, хто зараз стоїть на лінії вогню. Ми всі думаємо, що дуже багато робимо, шкодуємо себе. Навіть плачемо, що втомились.. Але коли бачу понівечених хлопців, котрі повертаються з війни, то не можу стримати болю в собі. Бо воїн загинув, а хлопець, котрий повернувся — покалічений. У нього часто немає рук, ніг та навіть зору. І найстрашніше те, що всім байдуже…

Мені пощастило працювати із благодійним фондом «Відроджуємо українських військових». Його заснувала українка, яка проживає в Америці — Ірина Ващук. Доля нас звела, коли я давала концерти у військових частинах. Всі кошти, які ми збираємо на концертах в Америці, йдуть на відновлення здоров`я українських військових. Боляче говорити, але люди втомились підтримувати армію та поранених військових.

На одному із концертів ми зібрали повністю на протезування військовому. Я продала намисто, яке було на мені, за чотири з половиною тисячі доларів. Така сума – це повноцінне протезування. Є такі, кого вже неможливо зробити повноцінною людиною. Наприклад, повернути зір. Тут ми підключаємо психологів. Потім пораненому дають спе­ціально навченого собаку. Згодом пес стає його кращим другом.

– Як вас у Америці зустрічає українська діаспора?

– Українська діаспора, немов повітря, потребує української пісні. На­віть виїхавши за кордон, люди мають мету зберігати Україну цілісною. Всі, хто переїжджає в Америку, групуються. Я вже співала у Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії та Флориді. І це були масштабні концерти. Приємно усвідомлювати, що в кожному регіоні США є маленька Україна, яка з великою любов`ю та віддачею зустрічає мене там.

– Як формуєте репертуар?

– Найгарніші пісні України формувались впродовж всього мого життя. Це ті, які я люблю всім серцем. І ті, які із віками продовжують жити. Зараз склад­­ний період творчості в Україні. Бо є музика на замовлення. Такі пісні стають хітами. Через пів року ще одна стає хітом, так само — на замовлення. Але вона витісняє попередню. І жодна не залишається.

А я співаю те, що назавжди. Це народні українські пісні, які ніхто ніколи не підтримував. Вони сердечно, із вуст у вуста, переходили від людини до людини. Кожна з них пройшла свою історію. Так, їх не крутили по радіо, не знімали кліпів. Але вони жили, живуть і будуть жити.. І люди, які слухають їх, переживають все те, про що йдеться… Бо в кожному українці живе народна історія. Я хочу, щоб Україна ніколи не втратила статус співочої нації. Митців направляють в русла, котрі вигідні державі. Проте українська народна пісня – це те, на що ніхто і ніколи не вплине – не забере у нашого народу.

– Вам пропонують виступи в Росії?

– Пропонують, та я нізащо не поїду. Історія нашої держави дуже складна. Бо скільки душ пропало, а скільки дітей загинуло… Скільки матерів плакали ночами та скільки дружин хоронили своїх чоловіків… Це все варто пам’ятати. Тому хочу, щоб в шкільних програмах робили правильні акценти на вивчення нашої історії. Ми ж до цих пір не вільні. У всі часи незалежна Україна – це фікція, написана на папері. Та в чому полягала наша незалежність? Ми ж і далі голосували за проросійських. Давайте дивитись правді в очі – ми і далі в «обіймах» агресивної імперії.

У Росію можна їхати, якщо зміниться менталітет. А для цього має пройти не одне покоління. Хай стануть божими людьми і перестануть нищити народ, який їм нічого не винен. Росія прийшла в нашу хату, забрала жінку в чоловіка, з`їла їжу, забрала меблі та ще й вигнала всіх. І почала тут господарювати. Коли вони усвідомлять, що Росія на теренах нашої держави не має жодного права, коли попросять пробачення і скажуть, що ми вас, українці, поважаємо, можливо, я і поїду. Але сьогодні це абсолютно неможливо.

– Чи продовжуєте співпрацю із вашим наставником у «Голосі» Даном Баланом?

– Я рада, що у моєму житті є Дан, а він щасливий, що є я. Молдовський співак, відомий на весь світ, визнав нашу українську народну пісню. І це для мене велика честь. Ми записали разом із ним один кліп та пісню. Спілкуємось, товаришуємо. Але, як і всі творчі люди, постійно зайняті…

Від редакції: втратити статус співочої нації Україна просто не має права, це все одно, що вирвати серце.

Софія Копач