Ми вже писали про те, як вінничани — мати Наталя Клебан та її син Василь ВІСІМ років у суді доводили явну провину тодішніх правоохоронців, які били інваліда дитинства прямо у відділенні поліції.
«33-й», журналісти інших ЗМІ проводили по цій резонансній справі власні журналістські розслідування і переконувались, що цю справу можна було довести до суду та винести вирок максимум за рік.
І відповідальність там мала бути не лише цих двох ексміліціонерів, але й третього, який був свідком такого беззаконня та знущань над Василем. І він ще порадив піти та добивати там, де немає камер…
Але Вихристь так і залишився свідком… Бо справу валили, рвали, оббріхували потерпілого ще в прокуратурі… І все тому, як переконані ті, хто мав відношення до цієї справи, що обидва даїшники з відомих родин. В одного підозрюваного двоє братів — судді. В іншого — брат в керівництві поліції області.
Треба віддати шану матері Наталі та сину Василю, які попри висновки оточуючих, що нічого в них не вийде з такою «кришею», йшли до кінця.
Василеві, єдиному синові в сім’ї Клебанів, ще в дитинстві зробили важку операцію на серці. Тому йому непросто дались роки цієї судової тяганини. Як і матері. Але вони боролись — із затягуваннями розгляду, брехнею, що один із підозрюваних на фронті. Мобілізований… але таким він не був.
Уявіть, як було сину-волонтеру і матері, які як можуть допомагають бойовим підрозділам, бо й їхній чоловік та батько мобілізований, пройшов «нульовки», Бахмут…
Як відомо, Вінницький міський суд виніс, на думку потерпілої сторони, вкрай несправедливе рішення — експоліцейським присудили умовний термін покарання.
Наталя, громадськість обурювались, і ми писали про це…
Тому подали апеляцію.
Вінницький апеляційний суд звернув увагу на порушення суду першої інстанції і змінив вирок.
Він присудив кожному підозрюваному реальний термін — 3 роки позбавлення волі.
Ось що заявила Наталя Клебан:
– 15 червня 2023 рік… Що я відчуваю як мати? Я говорила про це, де могла, майже 8 років. Про мої відчуття. На життя і здоров’я нашого єдиного сина, в якого з дитинства було хворе серце і він мав інвалідність, вчинили замах. Ми важко це пережили, але люди, які вчинили цей проступок, не визнали своєї провини. Бо ми не почули і не побачили цього за весь час. Ці люди були впевнені у своїх зв’язках і фінансових можливостях. Це ваш вибір. І ще мені було прикро слухати постійно брехню адвокатів, що мені потрібно 20000 у.о.! Ні, матері Василя не потрібно $20 тис.! Якби це була правда, то ви б вже давно відкупилися. Мені було потрібно від вас почути правду в суді, й я і мій син, почувши її, готові були вам пробачити. І ми б це зробили. Але цього не відбулося. Ви з самого початку обрали шлях брехні і грошей. Що ж, тепер отримали: законне рішення!!!
Особисто я повірила в справедливість!!! Хочу подякувати всім тим людям, які не були байдужі до цієї справи: родині, надійним друзям, справжнім офіцерам поліції, лікарям, які врятували тоді життя нашому сину, слідчим, особлива подяка ЖУРНАЛІСТАМ. Особливо журналісту «33-го» Роману Ковальському, який першим відгукнувся і вислухав нас. Він зараз на фронті, але ми дочекаємось його з Перемогою. Ви дійсно не дали всі разом знищити цю справу. Завдяки вам на закон сили застосували силу закону. Вдячна адвокатам, активістам Дорожнього контролю, неймовірна подяка нашим воїнам, підрозділам, які ми підтримуємо і які підтримували нас. Сьогодні вони написали, що тепер наша черга якнайшвидше наблизити перемогу, дякую, мої дорогі, кожен з вас в моєму серці.
Особисто для мене це не перемога. Я не радію! Ухвалили справедливе рішення! Це означає, що українцям варто боротися за права людини. Це дуже важко, практично неможливо, але ми маємо боротися за світле майбутнє наших дітей. Наш син відмовився перевертням у погонах платити за безпечний проїзд нічним містом, і йому продемонстрували всі свої можливості, хто вони і яка в них влада, а після всього, що вчинили, вони на всю країну демонстрували роками, що вони уникнуть покарання!!! Але сила в правді!!! Я повірила у справедливість!!! Дякую.
Рішення Вінницького міського суду скасували і ухвалили нове — судді Вінницького апеляційного суду під головуванням судді С. Мішеніної та суддів В. Медяного, В. Дедика. Обом відповідачам О. Гончаруку, С.Швецю присуджено 3 роки позбавлення волі.
Через те, що не було винесено рішення про взяття під варту обвинувачених прямо в залі суду, ми запитали правознавців, як же далі мають розгортатись події. Ось що нам повідомили:
– З часу вступу ухвали рішення суду в силу засуджені до терміну відбування покарання мають з’явитись із необхідними речами до поліції за місцем проживання. Далі — по етапу відбувати термін. І це незалежно від того, подаватимуть вони касацію чи ні. В разі неявки вони будуть оголошені у розшук. І тоді отримають ще одну кримінальну статтю.
А ще є слушне запитання до головуючої судді Вінницького міського суду у цій справі:
– На якій підставі Ви ухвалювали незаконне рішення за статтею 365, ч.2, яка взагалі не передбачає умовного покарання?
Мене мати потерпілого Наталя Клебан запитала:
– Ви хоч уявляєте, скільки коштує таке рішення у суді першої інстанції?
Знайте, що таке запитання поставить кожен, хто отримує ось такі рішення, скасовані і не скасовані, на жаль, у вищих судах. І це через такі рішення у народу ДУЖЕ МАЛА довіра до суддів. Але інші, честь їм і хвала у даному випадку, дають надію, що і в судовій системі України ще не все з’їла іржа корупції.
Тетяна Редько
